НОВІ КАЗКИ ВІД АФЛАТУНЧИКА
ПОРАДИ БАТЬКАМ ПРО ЩО ПОЖАЛКУЄМО?
Ми впевнені, що перші роки життя малюка – це чарівний час, яким потрібно насолоджуватися. А щоб в майбутньому не переживати через втрачені можливості, подивіться, про що найбільше жалкують батьки вже дорослих дітей, і краще не беріть з них приклад.
1. Не вміли насолоджуватися спілкуванням з малюком
Маленька дитина за короткий термін проходить шлях від безвольного колобочка до відносно самостійної людини, дуже потребує постійного контакту з дорослими. Але правда в тому, що і батькам необхідне це спілкування. Так, вільного часу стає набагато менше, і все нормально, якщо мама займається своїми справами, поки малюк захопився грою. Але якщо перетворити це в звичку, то одного разу, відірвавши погляд від монітора, можна раптом помітити, що дитина виросла і живе своїм життям.
Втраченого часу не повернути, отож постарайтеся бути не тільки поруч з малям, але і разом з ним, і отримуйте задоволення від вашого спілкування.
2. Мало обіймали дітей
Вчені вже давно довели користь обіймів для здоров’я (як морального, так і фізичного). Очевидних плюсів багато, але, погодьтеся, головне – це те, що вам просто приємно обіймати свого улюбленого малюка. Буває, що батьки відмовляються від цього задоволення з різних причин, але всі вони в основному вигадані і застарілі (хто не чув фразу «не тримай занадто багато на руках, а то звикне» – у того, швидше за все, просто немає дітей).
Мине небагато часу, дитина виросте і почне вириватися, адже їй вже ніколи витрачати час на обіймочки. Ловіть момент.
3. Забували фотографувати і знімати відео
Звичайно, нічого страшного не станеться, якщо ви не збережете світлини напам’ять. Це ніяк не відіб’ється на психіці дитини, на її моральних якостях і фізичному здоров’ї. Але напевно через якийсь час вам захочеться згадати одні з найцінніших моментів вашого життя і розділити ці емоції зі своїми вже дорослими дітьми. Багато батьків дійсно жалкують, що полінувалися вчасно дістати камеру.
Ви ніколи не згадаєте про відеозапис салюту 10-річної давності, але обов’язково (і не раз) подивитеся перший ранок в садочку вашої крихітки. А фотоальбоми, незважаючи на розвиток техніки – досі найкращий і найнадійніший спосіб зберегти цінні кадри.
4. І не записували перші слова
Так, це просто приємні спогади. Ви цілком зможете прожити і без них. Але з ними краще.
5. Мало грали в розвивальні ігри
Ми не стверджуємо, що завдяки ранньому творчому розвитку людина стане великим художником або артистом. Але взагалі шанс є. По-перше, пропонуючи різні заняття, ви зможете визначити, до чого у дитини є схильність та інтерес, і далі розвивати сильні сторони. По-друге, будь-яка активність, чи то читання вголос, ігри з пластиліном або конструктором, розвиває інтелект, фантазію і збільшує словниковий запас. По-третє, ви зміцнюєте свій зв’язок з малюком, і один цей пункт – вже вагома причина, щоб організувати спільне дозвілля.
Батьки «зі стажем» нерідко жалкують, що вчасно не помітили і не розвинули таланти крихітки. Адже деякі здібності, наприклад, музичність і відчуття ритму, проявляються вже в ранньому віці. Пропонуйте малюкові різнопланові гри й обов’язково багато читайте.
6. Були надто суворі
Одна справа – насварити за поганий вчинок, а інша – чіплятися за кожну дрібницю. Досі існує міф, що чим вищі вимоги до дитини, тим більш успішною людиною вона виросте. Насправді ж отримуємо зворотний ефект: розхитану психіку, поведінкові проблеми і навіть затримки в розвитку. І звичайно, посередні стосунки з батьками.
Шкідливі й покарання за погані оцінки – це призведе лише до зниження загальної успішності. Сваріть і заохочуйте за те, що дійсно важливо. Двійка в щоденнику і розбита чашка (на відміну від загубленого дитинства) ще нікого не зробили нещасними.
7. Не зважали на думку дитини
Згадайте, скільки разів вам самим в житті доводилося чути фрази «Тобі ще рано вирішувати такі питання», «Дорослі краще знають» і як це було неприємно. Але образа – це в цьому випадку менше зло. Діти, чиєю думкою відверто нехтували, виростають невпевненими в собі та безініціативними. Все логічно: як людина може знати, чого хоче від життя, якщо рішення за неї завжди приймав хтось інший?
Не відмовляйте дитині в задоволенні вибирати і висловлювати свою думку. Правильніше буде обговорити її бажання і пояснити, ніж ігнорувати або припиняти будь-які волевиявлення.
8. Мало тішили дитину
Теплі спогади з дитинства – те найдорожче, чого у нас ніхто не зможе відняти. До того ж маленькі свята можуть в майбутньому стати великими досягненнями: якщо дитина росте в здоровій атмосфері та отримує нові враження, отже, вона активно розвивається. Щасливі діти виростають більш пристосованими до життя і легше заводять нові знайомства.
Та й самі батьки все життя з ностальгією згадують про час, проведений разом. Так що насолоджуйтесь ним, придумуйте, як урізноманітнити ваше дозвілля. Нехай щасливих моментів у житті дитини буде якомога більше.
9. Занадто часто прислухалися до чужих порад
Є люди, які в будь-якій ситуації поспішають дати пораду, навіть якщо це недоречно. І молоді мами особливо часто стають їх жертвами. Зіткнувшись з такими «знавцями», ви почуєте, як правильно одягати, виховувати, годувати і взагалі жити. Але правда в тому, що ви – мама і тато – краще за всіх знаєте, що для вашої дитини добре, а що погано. Звичайно, прислухатися до порад варто, але це не означає, що їх необхідно сліпо наслідувати.
І вже точно не варто дозволяти чужим людям лаяти вашого малюка за крики в громадських місцях і лякати дядьком (лікарем, поліцейським, чортиком – потрібне підкреслити), який прийде і забере незговірливого карапуза. Приймайте сторону дитини – і вона буде рости з упевненістю, що не залишиться без вашої підтримки в скрутну хвилину.
10. Не були поруч у важливі моменти їх життя
Те, що для нас здається звичною дрібницею, для дитини може бути подією всесвітнього масштабу. А будь-якій людині (тим більше малюкові) необхідно, щоб у важливі моменти життя поруч був хтось близький. Навіть якщо зараз здається, що у вас була вагома причина пропустити перший ранок, в майбутньому пріоритети можуть змінитися. Залишиться неприємний осад від усвідомлення того, скільки вагомих подій було пропущено.
Виберіть час, щоб всією сім’єю прикрасити ялинку, піти до дитячого театру або відвідати бабусю. Все це по-своєму важливо. А коли діти виростають, таких моментів дійсно буде не вистачати.
Як думаєте, за чим ви найбільше будете сумувати?
ПОРАДИ БАТЬКАМ. ЯК АДАПТУВАТИ ДИТИНУ ДО ДОШКІЛЬНОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ
Звикаємо до садка поступово
Всім відомо, що перші дні в дитячому садку – важке випробування для дитини та її батьків. Розлучаючись вранці з мамою, діти, як правило, плачуть, кричать, а вечорами у них буває поганий настрій, пригніченість або ж, навпаки, нехарактерна раніше надмірна активність, перезбудження. Щоб минути цей негативний період якнайшвидше, слід грамотно підійти до адаптації дитини в садку. В іншому випадку сльози щоранку перед виходом з дому і небажання йти в садок можуть затягнутися на місяці.
Перший час, і про це вам скажуть педагоги і вихователі, дитина повинна знаходитися в садку 1-2 – максимум 3 години (а ще краще перші два-три дні – годину, потім ще три дні – дві години і, нарешті, три години) . Такий період може тривати тиждень, а то й два. Поступово час перебування в групі збільшують. Потім хоча б до місяця з моменту першого відвідування (тобто ще два-три тижні) малюка залишають в садку до сну. І тільки потім малюк може перебувати в групі цілий день.
Наведені тут цифри – це мінімум. Деякі діти в силу своїх індивідуальних особливостей можуть адаптуватися до нового способу життя і довше.
Забезпечуємо психологічний комфорт
Ще до відвідування дитячого закладу слід пояснити дитині, що таке дитячий садок. А ще краще – наочно показати. Сходіть туди разом з малюком, подивіться на дітей під час прогулянки. Розкажіть, що ще вони роблять в саду (граються, їдять, сплять, співають пісеньки), і як це цікаво.
Можна пограти з дитиною “у садочок”: взяти різних ляльок і розподілити між ними ролі: хтось із них буде вихователем, хтось малюком, хтось батьком. Вранці дорослі відводять дітей в садок. Там діти граються, їдять, сплять, гуляють. А ввечері мама обов’язково забирає їх додому. Ви можете проявити фантазію і придумати разом з малюком нескінченне число подібних ігор: можна “показувати в особах” ситуацію на ляльках, членах родини, розповідати казки власного творіння “про те, як одна дівчинка пішла в дитячий садок, і там їй було дуже весело” .
Коли відводите дитину в групу, намагайтеся не показувати їй своє хвилювання, яке у вас обов’язково виникне. При розставанні будьте спокійні, але тверді. Обов’язково скажіть, коли ви за нею прийдете (а то дитина, не дай Бог, вирішить, що її залишили з чужою тіткою назавжди) і вкажіть час приходу в доступній для її розуміння формі. Наприклад: “я прийду за тобою, коли ти пообідаєш”, “коли ти разом з дітками підеш гуляти”. Допомагає подолати стрес розставання звичний ритуал прощання (поцілунок, обійми, можливість подивитися на маму з вікна). Якщо малюк занадто болісно реагує на прощання, доручіть відводити дитину татові або бабусі.
Зустрічаючи дитину, питайте, як вона провела день, що робила, у що гралася. Разом обговорюйте події, що відбулися за час вашої розлуки. Хваліть за успіхи, давайте поради, якщо вважаєте, що дитина вчинила неправильно. Малюк у цьому випадку буде знати, що проблему, що виникла у садочку, батьки завжди допоможуть вирішити. Дитина буде відчувати, що в складних ситуаціях не самотня, їй є на кого покластися.
У період адаптації проводьте більше часу разом з малюком, намагайтеся після садка погуляти. Дитина отримає нові враження і відвернеться від негативних переживань. Потіште його чимось приємним. Проте зайві сильні емоції в цей час йому шкідливі. Тому на деякий час відмовтеся від походів у театр, кіно, цирк і навіть у гості. Телевізор також може викликати у малюка перезбудження, тому обмежте час перегляду телепередач до 10-15 хвилин за вечір.
Не рекомендується віддавати малюка в садок в період так званої “кризи трьох років”. Нехай дитина піде трохи раніше – в 2,5 роки або вже до чотирьох років, коли кризовий період скінчиться.
Неодмінно хваліть малюка за те, що він відвідує дитячий садок. Скажіть йому, який він молодець. Адже він тепер дорослий і ходить в садок, зовсім як мама і тато на роботу.
Завжди шанобливо відзивайтеся про вихователя та персонал, що доглядає за дітьми. Ні в якому разі не критикуйте їх роботу при синові або дочці і не кажіть ніколи погано про сам дошкільний заклад (навіть якщо на те є підстави). Навпаки, намагайтеся сформувати у дитини позитивне ставлення до дитячого садка.
І будьте в період адаптації терпимі до змін у поведінці дитини. Ви ж доросла людина і розумієте, що вона вередує не тому що “погана”, а через те, що їй дуже важко звикнути до нового помешкання, дітей, вихователя, більш суворих вимог, режиму.
Розвиваємо дитячу самостійність
Ще до початку відвідування дошкільного закладу батькам рекомендується навчити дитину самостійно користуватися ложкою і виделкою, вмиватися, роздягатися і одягатися, користуватися горщиком. У малюка, який вже справляється з вищезгаданими премудростями, труднощів у період адаптації буде набагато менше.
Щоб вашому синові або дочці було легше роздягатися самостійно, придбайте практичні і зручні речі без зайвих застібок. Краще, якщо замість ґудзиків будуть кнопки чи застібка-блискавка. І бажано, щоб вони були розташовані спереду, а не на спині. Так дитина зможе впоратися з процесом сама, і їй не доведеться зайвий раз просити про допомогу вихователя. Перевагу краще віддати немаркому одягу. Тоді і батьки позбудуться зайвого прання, і діти не будуть боятися забруднитися. Приміром, непоганий варіант для маленьких модниць – майка і джинсова спідничка на гумці або джинсовий сарафан з кнопками, що застібаються спереду. Хлопчику буде зручніше перебувати в групі у футболці та шортиках на гумці.
Вибирайте взуття, яке малюк зможе сам взути. Воно не має бути тісним, але має добре триматися на нозі, не «бовтатися», не злітати, а фіксуватися ремінцями. Для зручності перевагу віддайте моделям на липучках.
Обов’язково потренуйтеся вдома з дитиною надягати і знімати одяг, обраний для садка. Нехай деякий час він поносить його, щоб звикнути. В іншому випадку вже в перший день в садку може з’ясуватися, що він незручний.
Дотримуємося режиму дня
Ще за місяць-два до початку відвідування дошкільного закладу варто максимально наблизити домашній розпорядок дня до того, який буде в садку. Тобто 7,00-7,30 – підйом, 8.30-9.00 сніданок, 10.30-11.30 – прогулянка, 12.00 – обід, 12.30-15.00 – підготовка до сну, денний сон, 15.30 – полуденок.
Під час адаптації до садка режиму потрібно дотримуватися особливо ретельно. Чи не відступати від нього більше, ніж на півгодини-годину у вихідні та святкові дні.
Помічено, що важче звикнути до життя в групі тим дітям, з якими практично безвідривно вдома сиділа мама. Тому за кілька місяців до того, як малюку належить піти в дошкільний заклад, дозвольте собі залишати його вдома з іншими родичами, нянею. Це буде своєрідний “тренінг розставання